Три дні поспіль у Києві, Одесі, Львові, Тернополі, Дніпрі й інших містах України проходять мирні акції протесту проти закону, що змінює повноваження НАБУ та САП. Мітингарі вимагають скасувати закон, який передбачає підпорядкування НАБУ та САП Генеральному прокурору України.

Хоча вже з’явився інший законопроєкт, ініційований Володимиром Зеленським, який, за його словами, врахує запит суспільства і посилить повноваження і незалежність цих антикорупційних органів, протести не припиняються.

24 липня «Детектор медіа» запитав учасників акції на площі Івана Франка в Києві про їхнє ставлення до президентської ініціативи, про те, які вимоги вони висувають до влади зараз і чим, на їхню думку, протести мають закінчитися. Деякі мітингарі погодилися поспілкуватися анонімно.  

Іван:

Іван (праворуч)

Мені потрібні факти — й потім уже будемо робити висновки. Зараз фактів немає, є лише заяви від НАБУ, ніби президент подав альтернативний законопроєкт. Але наразі діє попередній закон із його підписом. Тому для мене це не є аргументом.

Я думаю, що ці протести мають не лише концентруватися на питанні НАБУ і САП, а мають висувати й інші питання, зокрема підзвітності Банкової. Вже довго виникають питання щодо корупційного оточення Зеленського. Є розслідування Ткача, Бігуса й інших про Татарова, виникають підозри щодо Єрмака. Зараз на носі Чернишов. Тобто є всі підстави говорити, що оця «спецоперація» була ОП придумана для того, щоб зірвати операцію НАБУ щодо вручення деяких підозр посадовцям. Це взагалі не гідно і не виправдовує кредит довіри народу в момент війни.

Ми якраз об'єднані перед спільним ворогом і ми не порушуємо питання ротації влади, що очевидно. Я думаю, що Зеленському, щоб далі залишатися при владі, потрібно чути народ і не прикривати будь-що свою команду. Наше завдання як держави — рухатися згідно з рекомендаціями Європейського Союзу.

Ми ще в 14-му році чітко визначили, куди ми йдемо. Це закладено в нашій Конституції — НАТО, Європейський Союз. Усе, що суперечить нашому шляху, взагалі навіть не має виникати.

Що мені цікаво і класно зараз дивитися, що молоде покоління, тобто як ми у 2004 і 2014-му, підтягується до традицій нашої народної демократії. І в разі чого може дати по зубах владі. Це варто знати.

Я вважаю, що такі масові зібрання мають бути регулярними. Суспільство має бути вотчдогом влади.

Людмила:

Я не довіряю зараз владі. Вона повелася так, що доводиться підтримувати її бажання завтра вчинити правильно. Я хочу, щоб вони знали, що ми не розійшлися. Взагалі ця обіцянка, така швидка, поспішна зміна цього проєкту закону, насторожує. Здається, нас хочуть обманути. В мене таке відчуття. То щоб вони так не думали, я прийшла сьогодні.

Важко сказати зараз, що буде далі. Я думаю, що законопроєкт не зовсім зараз людей задовольнить. Влада має зараз дуже обережно чинити.

Ця влада не знала Майданів, не мала справи з гідністю. І тому вона має тепер присісти й подивитися на суспільство, послухати думку суспільства. Я думаю, що оці всі тексти на картонках — це текст великого роману. Я дуже б хотіла, щоб це був єдиний том, щоб не було для влади ще другого тому такого товстого.

Акція біля театру імені Франка

Учасниця, яка  попросила не вказувати її ім’я:

Питання не тільки в НАБУ і САП, а в цілому в атмосфері й у закоренілій проблемі корупції в нашій країні. І це не зміниться з прийняттям одного закону зараз.

Мені здається, що людям наболіло і вони просто хочуть вийти й висловити публічно свою позицію про те, що це не ок, і так далі бути не може. І з цим потрібно працювати, і для людей це важливо. Тому люди виходять. А скільки вони будуть виходити? Не знаю. Я думаю, що поки конкретно ця ситуація не вирішиться, поки не буде все підписано так, щоби людей задовольнило.

Чого очікувала влада — що це просто так схавають люди? Їхня реакція — вср...ся, а тепер намагаються вигребти. Нащо були ці зміни, цей закон, який було прийнято за п'ять годин? Ніхто не виносив його особливо в паблік. А от тільки вийшла ця інформація в паблік, люди почали висловлювати незадоволення. Попри це всі поспіхом швидко його прийняли. І ще аплодували потім, це взагалі мене вбило.

Учасник, який попросив не вказувати його ім’я:

Коли влада зрозуміла, що люди просто так це не пропустять, що мітинги пішли не тільки в Києві, а по всій країні — Львів, Одеса, Харків, Дніпро, скрізь люди висловлюють своє незадоволення — поспіхом почали щось виправляти. Я, чесно кажучи, ще не читав, які там були внесені правки. Але треба і буде дуже цікаво почитати, тому що зазвичай там вносять правки так, щоб задоволений був той, хто вносить ці правки.

Орест Криштафович, заступник керівника волонтерського штабу «Українська команда»:

На мою думку, на третій день, звичайно, змінилися меседжі, але поки це тільки голосні заяви про новий законопроєкт. Треба бачити, по-перше, фінальний текст цього законопроєкту, а по-друге, ми знаємо, що часто від початку до того, що приймається в першому чи другому читанні, це можуть бути зовсім інші документи.

Люди показують, що вони будуть далі боротися для того, щоб не було узурпації влади. Бо зараз, по суті, поки є голосні заяви про новий законопроєкт, але по суті №12414 вже набув чинності й зараз працює. І за цей час, поки ми будемо дивитися на нові законопроєкти, ми не знаємо, скільки може бути злито справ, які зараз є в НАБУ.

Моє сподівання, що Зеленський із Єрмаком одумаються, дотиснуть, зберуть позачергове засідання Ради найближчим часом. Вони можуть це зробити й завтра, як вони показали, коли вони його приймали. Такий турборежим, що за один день від моменту внесення до моменту опублікування в «Голосі України». Я думаю, вони здатні на такий турборежим ще раз. Повернути депутатів. Нашим військовим вони не збільшують відпустки, а депутати у нас на літо пороз'їжджалися в теплі краї.

Костянтин Риженко, херсонський журналіст і громадський активіст:

По-перше, цей новий законопроєкт з'явився, коли в мене вже все було намальоване (плакат — «ДМ»), і я вже був готовий іти. По-друге, у влади є така тенденція, вона любить робити такі штуки, що начебто ми йдемо вам назустріч, але через пів року, коли зараз ми все переформатуємо під себе. Може, колись там ви заспокоїтеся, забудете про це, ми про це проголосуємо. Це дуже частий тренд у влади, взагалі у будь-якої влади.

А сьогодні я прийшов тому, щоб продемонструвати, що якщо навіть і є якісь поступки, поки не буде повноцінного закону, поки не буде повноцінного остаточного рішення — ми не заспокоїмося. Тоді можна казати, що ми щось зробили, що влада нас почула. А оці відтягування — це не те.

Студенти беруть участь у протестах

Дмитро:

Мені не до кінця очевидно, чим цей законопроєкт суттєво відрізняється від того, який був внесений до Верховної Ради 48 народними депутатами, авторкою якого є Інна Совсун. Я не можу второпати насправді, як отой законопроєкт стосується президентського, які між ними є суттєві відмінності, чи вони є взаємозамінними, чи можуть вони бути об'єднані у порядку денному Верховної Ради.

І мені тоді не очевидно, чи маю я заспокоїтися, чи продовжувати протестувати далі. Мені видається, що дуже важливо демонструвати, що ми відстоюємо повернення до попереднього статусу незалежності антикорупційних органів. І допоки цього повернення не відбудеться, ми не розійдемося звідси.

Це повернення має відбутися, і воно має бути беззаперечним, і поряд із цим поверненням не має відбутися інших змін у законодавстві, що можуть зменшувати незалежність правоохоронної системи. Бо в мене є особисті підозри, що незалежність антикорупційних органів може бути повернена, але, наприклад, правки, що стосується проникнення у житло, які були також у цьому законопроєкті, у тепер ухваленому по суті законі можуть бути залишені. Або можуть бути внесені якісь інші правки, які матимуть або антиконституційний, або суперечливий характер.

Я цього боюся, і я би хотів залишатися тут надалі, щоб цього не допустити. Коли повернеться справедливість — тоді й подивимося.

Арсеній:

У перший день протести були абсолютно точно і цілеспрямовано зосереджені саме на питанні НАБУ і САП, і законопроєкту, який був нашвидкуруч прийнятий. Закономірно, що в наступні дні через розголос почав збільшуватись, і накопичувальний ефект від незадоволення суспільства став набагато більш помітним.

Мені очевидно, що щонайменше ми маємо повернутися до того, що було до прийняття цього вже скандального наразі закону. І на мою думку, все одно ми потребуємо реформи НАБУ і САП через те, що справді було дуже багато скандалів і багато хто каже про неефективність цих органів. Я сам стежу за розслідуваннями й розумію, що не вихід — позбуватися цих інституцій, тому що вони були обов'язковими для нас у рамках євроінтеграції. Вони просто мають пройти реформу, і ми маємо змінюватися як суспільство. Молодь, старші люди — всі підряд. Це стосується кожної людини.

Плакати учасників

Учасник, який попросив не вказувати його ім’я:

Мета однозначно змінюється, бо є якийсь новий законопроєкт. Тепер нам непогано було би побачити текст цього законопроєкту, бо нас можуть на...ати. Від того, який це буде текст, буде формуватися подальша мета.

Або зміна, або стежити, щоб законопроєкт було якомога швидше підписано. Тобто основна мета, мені здається, зараз змінюється: з вимоги прийняти якесь рішення — на вимогу прийняти законопроєкт, знову ж таки, якщо текст у порядку.

Це вже не протест. Це вже громадський контроль.

Фото: Ірина Семенюта