Повномасштабна війна акумулювала незворотні зміни на українському ринку праці. За інформацією EBA, у 2024 році понад 70% компаній зазнали гострого дефіциту кадрів і зіткнулися з проблемою пошуку розв’язання кадрової кризи.
Традиційні «чоловічі» посади у промисловості, транспортній, будівельній, нафтогазовій галузях частіше почали обіймати жінки. Крім того, стрімке зростання кількості людей з інвалідністю (за офіційними даними, їх уже понад 3 млн), змусило роботодавців переглянути кадрову політику і стати більш відкритими до цієї категорії людей.
Сьогодні в Україні формується нове ставлення до зайнятості. Його характеризує інклюзивність і усвідомлення людського різноманіття. За цією концепцією люди з інвалідністю не виключаються з ринку праці, а мають можливість обирати ту роботу, яка відповідає їхньому досвіду і не шкодить здоров’ю. Найбільш відкритими до інклюзії, як правило, стають представники бізнесу.
За інформацією платформи Work.ua, компанії досить часто пропонують людям з інвалідністю ті ж посади, що й людям, які інвалідності не мають: продавці, консультанти, менеджери, водії, бухгалтери, викладачі, оператори контакт-центрів тощо.
Співвідношення інклюзивних вакансій виглядає приблизно так:
Стимули інклюзивного найму
Інклюзивне працевлаштування не пов’язане з «жалістю». В основі цього принципу закладена цінність людського розмаїття. Досвід західних компаній показує, що люди з різноманітним життєвим досвідом приносять у роботу команд нові погляди, стабільність, високу мотивацію і це в результаті веде бізнес до зростання.
Усе більше українських компаній у процесі найму керуються принципами інклюзивності. Уряд і громадські організації активно співпрацюють із роботодавцями, стимулюючи їх працевлаштовувати ветеранів і людей із різними порушеннями.
Сьогодні існують програми підтримки роботодавців:
Попит на інклюзивне навчання
Тенденція впровадження інклюзивних підходів у працевлаштуванні відображає глибокі суспільні зміни, які сьогодні відбуваються в Україні та готовність бізнесу приймати нову реальність.
Утім, із впровадженням інклюзивних рішень ми ще маємо багато проблем. Компанії хочуть бути інклюзивними, але з різних причин поки не впроваджують безбар’єрність на практиці.
Згідно з опитуванням OLX, проведеним на початку 2025 року, інклюзивні підходи не впроваджує більш ніж половина українських бізнесів — 50,67% (в опитуванні взяли участь майже 1600 представників малого й середнього бізнесу). Більше як 30% опитаних компаній не комунікують із працівниками на тему безбарʼєрності, а 24,05% планують втілювати інклюзивні рішення в майбутньому.
Очевидно, що бізнес, у більшості, не знає, як системно втілювати інклюзивні зміни, а розуміння суті безбар’єрності перебуває нині на базовому рівні.
Аби допомогти суспільству, зокрема й бізнесу, розширити горизонти сприйняття інклюзії, уряд запустив кампанію соціальних змін «Безбар’єрність — це коли можеш», яка популяризує інклюзію та заохочує людей долучатися до творення доступного середовища у громадах.
У напрямку просвітництва не стоїть осторонь і волонтерське крило. Організація EnableMe Ukraine започаткувала ініціативу, в рамках якої представники бізнесу безплатно проходять тренінги з упровадження інклюзивних підходів у роботу і навчаються інтегрувати людей з інвалідністю в колектив. Мета — переналаштувати бізнес на інклюзивність і навчити якісно взаємодіяти з людьми з інвалідністю. Саме у такий спосіб буде значно розширений доступ людей до ринку праці та пришвидшений розвиток середовища рівних можливостей. Зокрема, в рамках безплатної ініціативи EnableMe Ukraine допомагає працівникам і керівництву компаній:
Зацікавленість бізнесу в інклюзивному навчанні свідчить про готовність будувати країну, де інклюзія та безбар’єрність — це не просто красиві слова. Це — стандарти, які впроваджуються у рішеннях, проєктах, стратегіях держави та компаній і просто у повсякденному житті.
