Чоловік Ксенії Бірюкової був командиром відділення безпілотно-авіаційних комплексів розвідувального взводу 53-ої ОМБр ім. князя Володимира Мономаха. Під час боїв біля села Павлівка на Донеччині, рятуючи побратимів, Михайло Мітусов отримав важкі поранення — втратив обидві ноги, отримав акубаротравму та інші ушкодження. За його життя боролися медики у Дніпрі та Києві, однак травми були дуже важкими і врятувати героя не вдалося.
Уся дворічна історія кохання пари, по суті, відбувалася в армії, адже Ксенія також служила — кухарем. «Так і познайомилися, в посадці — він прийшов до мене поїсти, — розповіла кореспондентові Укрінформу Ксенія Бірюкова. — Сподобався. Був дуже харизматичний, гарний і добрий. Носив мені жилетки, щоб я не мерзла, намагався зробити мою роботу комфортнішою, зручнішою, де б ми не перебували. Коли дізналася, що вагітна, подала рапорт на звільнення. Поїхала в Харків, до батьків Михайла. А буквально за два дні подзвонили з бригади, сказали, що чоловік у лікарні».
«Я ним дуже пишаюся. Він людина з великим серцем. Хочу, щоб про нього пам’ятали і щоб кожна людина знала, чого вартує нам ця війна. Скільки дітей залишаються сиротами», — говорить Ксенія, чия 3-місячна донька Василина не знатиме тата.
Крім історії Ксенії Бірюкової, фотовиставка «Наодинці» розповідає про долю ще чотирьох жінок, які втратили чоловіків на війні:
Ангеліни Попсуй із Дніпра, яка втратила чоловіка Олександра Попсуя в жовтні 2022 року. Він був командиром патрульного взводу.
Індіри Баранецької з Одеси, яка втратила чоловіка В'ячеслава Баранецького у вересні 2022 року. Він був командиром взводу.
Марії Онищенко з Києва, яка втратила чоловіка Андрія Онищенка в липні 2022 року. Він був командиром взводу.
Єви Фіалки зі Львова, яка втратила чоловіка Дмитра Фіалку у вересні 2022 року. Він був командиром взводу.
«Мій фотопроєкт — це історії про кохання та втрату, про ніжність та біль. Жінки розповідали про улюблені місця, де любили проводити час з чоловіком, показували речі, які нагадують їм про коханих, та про те, як намагаються жити далі. Мій фотопроєкт про жінок, чиї чоловіки вибрали не своє, а наше з вами життя», — каже фотографиня Катерина Москалюк.
Побачити світлини можна буде в п'яти містах України:
Дніпро, Будинок на Троїцькій за адресою: Троїцька площа, 5-А, Театральний поверх; виставка триватиме з 26 квітня по 1 травня.
Харків, «Бузок» за адресою: вул. Сумська, 25; виставка триватиме з 26 по 30 квітня.
Київ, Музей Голодомору за адресою: вул. Лаврська, 3; виставка триватиме з 27 по 30 квітня, офіційне відкриття 27 квітня о 15:00.
Одеса, «Галерея стійкості» за адресою: вул. Грушевського, 39-Б; виставка триватиме з 28 квітня по 5 травня, офіційне відкриття 28 квітня о 16:00.
Львів, ЦАДУ «Порохова Вежа» (Будинок Архітектора) за адресою: вул. Підвальна, 4; виставка триватиме з 2 по 9 травня, офіційне відкриття 2 травня о 18:00.
Фотоісторії — це один із кількох напрямків роботи платформи пам’яті «Меморіал», яка прагне зберегти пам’ять про полеглих захисників та цивільних загиблих у війні. Також «Меморіал» готує лонгріди для національних медіа та знімає документальні фільми. Нещодавно презентували третій фільм «Друг Тигр» — про полеглого захисника Ярослава Матвіїва. Стрічку транслювали на своїх ютуб-каналах партнери «Меморіалу» — зокрема, «Українська правда», NV, 5 канал, 24 канал, Яніна Соколова.
Платформа пам’яті «Меморіал» — це неурядова, некомерційна ініціатива, яка належить агенції медійного росту «Або». Платформа розпочала свою роботу ще в березні 2022 року і має перед собою дві основні цілі:
зберегти пам’ять про кожну людину, яка загинула внаслідок війни Росії проти України, і таким чином олюднити цифри статистики;
допомагати формувати міцний інститут національної пам’яті, адже це одна з умов безпеки в майбутньому.
Станом на березень 2023 року команда «Меморіалу» розповіла історії 2 300 людей, яких убили російські війська. Підготувала понад 200 текстів для регіональних, всеукраїнських та іноземних ЗМІ. Відзняла 18 документальних фільмів. Долучилася до виставок у понад 20 країнах світу.
Кожен може допомогти зберегти пам'ять про загиблих:
