У кінці кожного року «Детектор медіа» підбиває підсумки. 2022 рік був такий, що краще б його не було. Але ми його пережили. Тому аналізуємо, як змінилися, що втратили і що набули медіапростір, медіаринок і медіаспільнота України за цей рік; намагаємося спрогнозувати, що буде далі; віримо в нашу армію і нашу перемогу.
Громадський сектор України теж не пас задніх у цей воєнний рік. А наш підсайт «ЗМІ для змін» у міру сил та можливостей висвітлював цю роботу на своїх сторінках. Раніше ми пропонували переглянути десять найпопулярніших інтерв'ю та статей року, а нині до вашої уваги — десятка найчитаніших колонок за рік.
Всі підсумкові матеріали про те, яким був для медіаринку 2022 рік, шукайте за тегом підсумки року 2022.
Отар Довженко: Спробуйте говорити з людьми їхньою мовою — людською
Колонка Отара Довженка дає відповідь на запитання, як писати, щоб вам довіряли. Бо якщо обирати офіційно-діловий стиль документів, законів, грантових заявок і чиновників для комунікації — то вас, щонайменше, погано зрозуміють ті, для кого ви працюєте. Для молоді ця пташина мова буде і геть незрозумілою. Тому, щоб до вас тяглися і сприймали — варто говорити людською мовою, без «здійснення діяльності» замість чогось конкретнішого, «населення» й «осіб» замість людей тощо. Найкращий тест — спробувати уявити, що ви розповідаєте про вашу роботу своїй мамі. Оце і буде найкращою мовою вашого «зовнішнього» публічного спілкування.
У цій колонці — історії студентів і студенток з окупованих територій Донецької, Луганської областей і Криму. Вони розповідають про промивання мізків у школах загарбаних земель, про «уроки гражданствєнності», які перетворюються на пропаганду, а також про спроби окупантів схилити школярів і їхні родини на свій бік за допомогою пільг при вступі на навчання. Це непроста для сприйняття тема, адже від початку війни у 2014 році вже виросло ціле покоління молоді, яка піддалася цій ідеологічній обробці. Доносити ж адекватну інформацію Україні вдається далеко не завжди...
Ірина Збройна: Чим воєнні злочини відрізняються від військових
До прочитання цієї колонки різницю між «воєнним» і «військовим» ми вбачали лише в семантиці, тобто одне стосується війни в цілому, інше — війська. Однак різниця ще вагоміша, адже військові та воєнні злочини — теж зовсім не тотожні поняття. Військовий злочин — це те, що стається у війську, наприклад, непокора командиру, а от воєнний — вбивства, катування, тобто все те, за що Росію і росіян мають притягати до відповідальності. А для кращого сприйняття Регіональний центр прав людини підготував на цю тему інфографіку.
Олена Кузіна: Як у Ганновері реагували на проросійський автопробіг
Авторка у квітні минулого року побувала в Ганновері на проросійському автопробігу, який перетворився на проукраїнську акцію, і розповідає, як українці зустріли машини з «триколорами», як діяла поліція, яким було співвідношення «сил» і, зрештою, в кого саме летіло кінське лайно (хоча це цілком зрозуміло). Найцікавіше — про те, як цю акцію висвітлили російські ЗМІ.
Ельвіна Корой: Тютюнова індустрія та її зв'язок з воєнними злочинами Росії
Жанр колонок тим і цікавий, що актуалізує ті погляди й факти, які не видаються очевидними, а також допомагає сформулювати ставлення до вже відомих подій. Як випливає з цієї колонки, тютюнові гіганти станом на березень 2022 року не поспішали не те що залишити російський ринок, а й висловити ставлення до війни. Росія для них — ключовий ринок збуту їхньої отруйної продукції, тому тютюнові корпорації справно поповнюють бюджет агресора, гроші з якого на загарбницьку війну проти України. Замисліться над цим, купуючи чергову пачку сигарет у кіоску.
Володимир Шейгус: Громадянське суспільство: підсумки 2021 і тренди 2022 року
У цій колонці виконавчий директор Ініціативного центру сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання» Володимир Шейгус розмірковує про надбання і втрати громадського сектору за попередній рік. І якщо 2022-й — це насамперед про війну, то в 21-му організаціям доводилося пристосовуватись до наслідків епідемії коронавірусної хвороби, все більше переходити в онлайн та цифровізуватися у пошуку ресурсів. Саме 2021-го було ухвалено низку документів, які дозволяють організаціям громадянського суспільства розвиватися і далі. А ті наміри, що закладалися на 2022 рік, та не були втілені через війну, вочевидь, переносяться вже на 2023-й.
Олег Савичук: Як ми втрачаємо публічність парламенту
Верховна Рада України у мирні часи була однією з найбільш відкритих інституцій, а зараз перетворюється на ізольований від суспільного контролю орган, де все вирішується вже не у міфічних кулуарах, а прямо в залі засідань поза оком громадськості. Через це ми ризикуємо втратити будь-яку публічність парламенту і можливість впливати на ухвалення рішень. Таку думку висловлює Олег Савичук, аналітик Центру спільних дій, і ілюструє її прикладами: обмеженою функціональністю парламентського сайту, закритими засіданнями, неможливістю дізнатися про розгляд законопроєктів і навіть припиненням трансляцій на колись парламентському телеканалі «Рада». Колонка написана в листопаді — і з того часу в діяльності законотворчого органу не змінилося нічого.
Максим Свєженцев: Діра на мапі України. Чому треба формувати український погляд на Крим
Ця тема не втратить актуальності, принаймні, доки Крим не повернеться до складу України. А може й по тому теж — бо автор переконує, що вислів «Крим — це Україна» потрібно наповнювати реальним змістом, а не використовувати лише як мантру. І на нашу користь у цій роботі працює те, що нині існує два Крими, про які автор оповідає так: «У Криму нема активних бойових дій, але цей "мир" — оманливий. Збереження образу "миру" — частина російської пропагандистської стратегії, міфу про "демократичне приєднання" півострова. Росія створила два паралельні світи. В одному — Крим повернувся до "рідної гавані", там наступила міжнаціональна "злагода", Крим відвідують туристи (навіть іноземні!), західні науковці проводять там дослідження, туди приїжджають поодинокі європейські політики.
Але в іншому, паралельному, світі Асана Ахтемова катують електрострумом; у дружини та дітей забирають чоловіка та батька просто посеред ночі та везуть у невідомому напрямку; кримськотатарським політичним в’язням забороняють виступати своєю мовою в судах, а журналіста Владислава Єсипенка звинувачують у шпигунстві на замовлення українських спецслужб за те, що він проводив у Криму репортажі для "Радіо Свобода"».
Війна порушила чимало питань перед громадськими організаціями, зокрема, й питання реєстрації. За перші чотири місяці повномасштабного вторгнення в Україні було зареєстровано вчетверо більше громадських та благодійних організацій, ніж за весь 2021 рік. Авторки колонки переконують, що юридичне оформлення має чимало переваг, а при взаємодії з західними партнерами без неї взагалі не обійтися. І пропонують покрокову інструкцію — з інфографікою — як це зробити найкраще.
Екологічні теми незаслужено мало висвітлюються у медіа, особливо зараз. Між тим, саме завдяки «турботі» про довкілля Росія може перебувати за одним столом з мирними державами та використовувати це задля фіксації «статус кво» тимчасово окупованих територій. Крім того, це ще й засіб відмивання заплямованої війною репутації, яким ворог радо користується. Про все це пише Марта Трофімова, менеджерка зі сталого розвитку компанії «Кернел», а її допис замикає десятку найпопулярніших колонок 2022 року на сайті «ЗМІ для змін».
Колаж: Микола Шиманський/«Детектор медіа»
