cs.detector.media
Денис Булавін
10.12.2021 09:40
Видимість ЛГБТ-військових: війна за країну, війна за рівні права
Видимість ЛГБТ-військових: війна за країну, війна за рівні права
Чим живе спільнота «Українські військові ЛГБТ за рівні права», чому російська деза — головний опонент організації і що відчував перший в Україні відкритий ветеран-гей під час першого інтерв’ю після камінг-ауту.

Кінець липня. У медіа з’являються новини про скандал в українській армії: військовий зі Львова поширив в інстаграмі відео, в якому цілує свого партнера. Після цього він отримав шквал погроз від гомофобів. Тоді я спостерігав, як розгортається ця історія, і натрапив у фейсбуку на сторінку громадської організації «Військові ЛГБТ та наші союзники». Ця спільнота об’єднала навколо себе ветеранів російсько-української війни, які відкрито заявляли світові про свою негетеросексуальну орієнтацію. Я вирішив розповісти кілька історій представників спільноти.

Першим мені відповів Віктор Пилипенко, позивний «Француз», який служив у батальйоні «Донбас» із вересня 2014 до літа 2016 року. Він — перший боєць, який наважився на камінг-аут.

Згода на онлайн-зустріч. Вечір. Zoom. Віктор почав розмову з події, яка трапилася в день інтерв’ю. «Є хлопчина, контрактник. Його співслужбовці довідалися, що він гей. Позичили в нього телефон, щоб подзвонити. Полазили по його чатах, завантажили собі його листування та особисті інтимні фото. Почали шантажувати. Погрожували, що поб’ють», — розповів він.

За словами Віктора, хлопець не побоявся, написав письмовий рапорт своєму командиру. Вказав про шантаж і погрози через гомосексуальну орієнтацію. Проте командир проігнорував це, і солдат звернувся до Пилипенка. «Сьогодні підключили моніторингову місію ООН», — спокійно каже Віктор.

 

«Таке відчуття, ніби в суді був»

Ветеран поділився спогадами про перші інтерв’ю після камінг-ауту. «Незвично було. На той момент я не знав, що буду першим відкритим ветераном-геєм. Пам’ятаю, як стежив за кожним своїм словом... Таке відчуття, ніби в суді був», — розповів він.

Віктор додав, що під час першого інтерв’ю дуже переймався тим, що потім напише журналіст. Він згадав, як спілкувався із цивільною журналісткою, яка в першому варіанті тексту помилилася у військовій термінології. Це могло нашкодити йому: під сумнів могли поставити його ветеранство, адже тоді було багато заяв, що камінг-аути військових — фейкові.

Чоловік розповів і про значні зрушення в медіа щодо висвітлення теми ЛГБТ: на його думку, вже менше ЗМІ бояться зачіпати теми, які донедавна були табуйовані. «Раніше дуже боялися говорити про ЛГБТ в армії, та й узагалі підіймати цю тему. Нам дорікали, що говоримо про непотрібні речі під час війни. Все змінилося, коли почали відкриватися військові. Говорити, що ми теж дискриміновані», — додав Віктор.

 

Від розмов — до справ

Історія громадської організації «Українські військові ЛГБТ за рівні права» почалася з мистецької виставки Антона Шебетка «Ми були тут» у 2018 році. У ній взяло участь дев’ятеро ЛГБТ-військових. Один із них — Віктор Пилипенко. Саме Віктор створив фейсбук-спільноту «Військові ЛГБТ та наші союзники». У 2018 році вона переросла у громадську організацію.

Частина експозиції виставки Антона Шебетка «Ми були тут»

Організація поставила собі кілька завдань: надавати психологічну допомогу ЛГБТ-військовим, зробити ЛГБТ-спільноту більш видимою, розповісти, що цивільні партнерства необхідні ЛГБТ-військовим. На цьому етапі організацію підтримало грішми Посольство США.

Далі об’єднання планує просувати свої ідеї на державному рівні — через Міністерство ветеранів. Для цього вони залучилися підтримкою Посольства Нідерландів та правозахисної організації Freedom House. Пилипенко зауважив, що дуже допомагають і ЗМІ, які підтримують видимість ЛГБТ-військових серед людей.

На сайті організації ЛГБТ-військових є цілий розділ про їхні цілі. Наприклад, зробити армійські норми, правила й статути інклюзивними щодо ЛГБТ. А ще ввести сексуальну просвіту й різноманіття типів сучасних сімей у систему освіти. Віктор розповів, що додалася нова ціль — ухвалення законопроєкту №5488. Він має вдосконалити механізм протидії порушенню прав людини через нетерпимість за ознаками раси, кольору шкіри, сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.

Спільнота готує ще один проєкт, розповіла ветеранка Ніка Ліміна, лесбійка, на фронті була парамедикинею. Пішла в армію у 2020 році у дев’ятнадцять. Зараз за підтримки проєкту «Різні. Рівні» Національного демократичного інституту (NDI) спільнота разом із громадськими організаціями «Інститут гендерних програм» і Veteranius працює над запуском чат-бота для протидії сексуальному насиллю. Він уже доступний на сайті проєкту «Невидимий батальйон» і допомагає за трьома напрямами — постраждалим від сексуального насилля, його свідкам чи охочим розповісти свою історію чи надіслати відгук. Додати планують гілку для допомоги ЛГБТ-військовим.

 

Праві і не праві ветерани

Окрім прихильників, організація «нажила» й опонентів. Віктор називає серед них «Традицію і порядок», «Братство», окремих гомофобів. «Варто згадати й історію з групою Праві ветерани. При Міністерстві ветеранів є громадська рада. Коли відбувалися вибори до неї, туди балотувалися представники різних організацій. Ми — ні, бо на той час не мали зареєстрованого громадського об’єднання, — розповів Віктор. — Натомість “Праві ветерани” поширювали інформацію через свої телеграм-канали та інші сторінки, ніби ЛГБТ рвуться в Міністерство ветеранів. Використали у своїх роликах символ організації — єдинорога — як символ збоченців».

За словами Пилипенка, на цьому вони виїхали у своїй виборчій кампанії і провели дев’ятьох своїх представників у раду при Мінветі.

«Ці люди просто спекулюють ненавистю до ЛГБТ серед свого електорату. Зазвичай ми їх висміюємо. Через свої канали старалися протистояти їхнім закидам. Окремо розповідали про різних персон, викривали їх», — додав Віктор про боротьбу з опонентами.

 

Спільнота «Українські військові ЛГБТ за рівні права» на Марші Рівності

Під час розмови пригадали і скабеєвську «гей-атаку на Донбас». Віктор зауважив, що російська пропаганда — головний їхній супротивник, який завжди намагався використати ЛГБТ-військових, щоби поглузувати над українською армією.

«Коли були перші камінг-аути, то пропагандисти робили публікації, мовляв, збоченці служать у лавах української армії. Потім вони вигадали тему, що армія формує гей-батальйон і хоче послати воювати його на Донбас. Це було абсурдно. Наші ЗМІ підхопили і висміяли», — сказав Пилипенко.

Розмова з Пилипенком закінчилася на тому, що журналісти завжди можуть написати на фейбук-сторінку громадського об’єднання і на сайт. Вони будуть раді допомогти в поширенні правдивих історій про військових ЛГБТ серед людей. Подяка. Прощання. «Завершити розмову».

Ще пам’ятаєте історію про хлопця, якою поділився Віктор Пилипенко на початку нашої розмови? Я написав цьому солдату.

Влад Матвеєв розповів, як співслужбовці довідалися, що він гей. У нього попросили телефон, щоб подзвонити родичам. За кілька хвилин його покликали в іншу кімнату. Там показали скриншоти листування, почали шантажувати, погрожувати побиттям. Командир батальйону сказав, що ЛГБТ-людям не місце в армії, а кривдники не понесуть покарання.

Влад Матвеєв

По допомогу Влад звернувся до Віктора Пилипенка. Вони знайомі через таємний чат «Ахілесове братство», що об’єднав людей негетеросексуальної орієнтації. «Справа набрала величезних обертів, що дуже тішить. Радниця з гендерних питань Головнокомандувача, радниця командира Військово-морських сил, омбудсман і міністр оборони — усіх підключили. Моніторингова місія ООН надіслала листа в частину. У Влада на перекурах штабники допитуються, як він дійшов до Міноборони», — коментує розголос Пилипенко.

«Хоч як це парадоксально, в Україні досі заявити, що ти гей чи лесбійка, видається сміливішим рішенням, аніж піти на війну»

Ця фраза Віктора Пилипенка завершила його інтерв’ю «Бі-бі-сі Україна» у 2018 році. Нею завершую історію під кінець 2021-го.

Фото з обкладинки Антона Шебетка, проєкт «Ми були тут»; інші фото: izolyatsia.org, Віктор Пилипенко / Facebook, Instagram

cs.detector.media
DMCA.com Protection Status