«Колядувати». Так красномовно на сленгу громадського сектора іноді називають процес пошуку коштів на розвиток своїх організацій і проєктів. Однак є можливість «заробляти» самим — запровадити платні послуги. Переваги для всіх очевидні: мешканці громад отримують потрібні речі за адекватну ціну, а організації знімають із себе ярлики «бюджетожерів» і «грантоїдів».
Молодіжні центри — не виняток. Вони стикаються з тим, що наданих громадою грошей не вистачає на розвиток. Тому низка молодіжних центрів країни вже продають свої послуги людям.
Звучить просто, але є юридичні й організаційні нюанси. Цій темі Український кризовий медіацентр у рамках програми DOBRE присвятив навчальний зумінар для представників молодіжних центрів країни.
Семінар модерувала Оксана Мальченко — тренерка програми «Молодіжний працівник», голова ГО «Простір рівних можливостей». Це єдина в Україні ГО, яка має свій дитячий оздоровчий заклад, що діє офіційно і фінансується виключно за кошти від продажу путівок.
Учасники семінару вивчали:
Варто запам'ятати: процедури складні, але є лайфхаки, є готові історії успіху.
Часто молодіжні центри ніяк не оформлені юридично. Наприклад, ініціативна група звернулася до влади, отримала приміщення та здійснює активність у рамках проєктів. Для впровадження платних послуг молодіжний центр треба зафіксувати «на папері».
Юридично молодіжний центр може діяти як:
Варіант із ГО — найлегший, за словами Оксани Мальченко. Закон «Про громадські об'єднання» дозволяє вести діяльність, закріплену в Статуті організації. Це рішення лишається за загальними зборами або правлінням ГО. Це простий механізм також тому, що гроші ГО розміщені в банку, ними легше розпоряджатися, на відміну від сценаріїв із казначейськими рахунками.
Як ГО заробляти платними послугами:
Найкращий варіант — створити у складі ГО відокремлений підрозділ, зареєструвати його, призначити керівника, відкрити окремий рахунок.
Щодо бюджетних організаційних форм — є три варіанти.
Центр як окремий комунальний заклад
Переваги: свій статут/положення, рахунок у казначействі, самостійна юридична особа, керівник центру приймає рішення, підтримка бюджету, стабільність діяльності.
Особливості: залежність від політичної ситуації у громаді, підпадає під дію закону «Про місцеве самоврядування».
Громади мають право створювати комунальні заклади і як власник — писати їм Положення. Якщо Положення, затверджене місцевою радою, не передбачає надання платних послуг, то доведеться адвокатувати зміни.
Зароблені гроші перебувають у казначействі. Казначейство — це водночас і банк, і система контролю. Під кожні надходження доведеться прописувати кошторис.
Комунальні заклади дуже залежні від політичної ситуації. Коли змінюються склади депутатського корпусу й голів, може змінитися й ставлення до закладу. Також після перших зароблених центром коштів депутати можуть «порадити», як їх використати, адже мають на це право як представники громади. У цьому разі мінімізувати ризик втручання в діяльність здатна молодіжна рада.
Перевага комунальних закладів — інституційна стабільність. Такі заклади закривають зрідка, тому центр може бути впевненим у покритті основних витрат — на оренду та зарплатню. Це значна перевага перед варіантом із ГО, адже громадська організація шукає кошти своїми силами.
Центр як підрозділ комунального закладу
Переваги: підтримка бюджету, стабільність діяльності.
Особливості: положення прописане власником (комунальним закладом) і може потребувати змін, не має власного рахунку, підпорядковується керівнику комунального закладу, підпадає під дію закону «Про місцеве самоврядування».
Якщо молодіжний центр існує при комунальному закладі — це так само, як і в першому випадку, тільки рішення залежать ще й від керівника установи. До того ж, зароблені кошти стають власністю всього закладу, а не центру.
Центр у складі органу місцевого самоврядування (наприклад, при відділі освіти, культури). У такому разі — це вже бюджетна структура.
Переваги: підтримка бюджету, стабільність діяльності.
Особливості: не має власного рахунку, підпорядковується керівнику відділу, підпадає під дію закону «Про місцеве самоврядування», державні акти.
Бюджетний кодекс обмежує перелік платних послуг і їхню вартість. Вони мають узгоджуватися з кошторисами, затвердженими профільними міністерствами. Такі обмеження існують для закладів сфер культури, освіту та спорту. Проте тут важливу роль відіграє ідея децентралізації: право вирішувати питання вартості послуг центру надається громаді. Відповідні ж постанови Кабміну можна і наразі треба брати за основу під час розрахунку вартості платних послуг.
Згідно з Господарським кодеком, бюджетна установа може укладати договори про партнерство. «Тобто ми можемо визначити ГО, яка надаватиме послуги замість нас, а ми отримаємо гроші на діяльність молодіжного центру. Так роблять школи, — розповіла Оксана Мальченко. — ГО збирає пожертви, надає послуги, уклавши зі школою законний договір. Але ГО передає зароблене на баланс школи відповідним актом».
Модераторка каже, що цей варіант цікавий і з точки зору грантової діяльності. Одне «але»: ці гроші стають казначейськими. Казначейство керується не кошторисом проєкту, а затвердженими нормами.
Ще один лайфхак для працівників сектору — поєднувати діяльність у ГО і комунальному закладі.
Учасники зумінару поділилися своїми історіями втілення ідей із платними послугами.
Юрій Матевощук (Ланівці, Тернопільщина) розповів про створення і роботу Культурного центру Єловицьких на базі музею. Завдяки культурному центру комунальна установа почала відроджуватися. Документально культурний центр став структурним підрозділом установи. Центр має своє положення, а комунальна установа — статут. «Коли ми утворили культурний центр на сесії міськради, ми зрозуміли, що статут нам не пасував. Тема про платні послуги — це маяк для депутатів: це можливість проносити кошти», — розповів Юрій Матевощук.
Далі створили перелік платних послуг і ухвалили на сесії ради. Проте ще не надавали їх. Центр існує менше року, але його події вже відвідали понад 6 тисяч осіб. Після такого успіху почали звертатися ГО з пропозиціями провести в центрі захід і заплатити за оренду. Проте доводилося відмовляти, адже статут не передбачав надання платних послуг: «У майбутньому ми хочемо більшість заходів проводити безкоштовно, але коли виникають схожі пропозиції, ми хочемо надавати в оренду приміщення, техніку — проектори, музичне обладнання. Зал нашого центру сподобався молодятам, і там проводяться урочисті церемонії весілля. Поки що надаємо безкоштовно, а коли матимемо платні послуги — це зміниться. Люди готові платити і підтримувати центр».
Серед позитиву — успіх центру позначився й на комунальній установі: «Завдяки тому, що ми добре працювали у структурному підрозділі, міськрада виділила кошти на реконструкцію самого музею», — резюмував Юрій Матевощук. При цьому в центрі працюють лише двоє — він і завгосп, а решта — волонтери.
Є центр, який уже надає платні послуги. Це Новомосковський культурно-освітній дитячо-молодіжний центр на Дніпропетровщині. Він працює з 2017 року в структурі міського управління культури.
Очільниця центру Анастасія Стоїло надала покрокову інструкцію, як працювати із платними послугами.
Які послуги може надавати молодіжний центр? Якщо сказати коротко — організація, оренда, створення. Це організація свят, дитячих ігрових програм, розробка сценаріїв і конкурсів, організація кінопереглядів, виступи професійних мистецьких колективів, проведення семінарів, майстеркласів, використання комп'ютерної техніки, ксерокопіювання, оренда паркувальних місць, створення рекламних буклетів, звукозапису тощо.
Є перспектива надання послуг онлайн. Учасники також обговорили майбутнє соціальних послуг і можливого державного замовлення на них.
Існують Закон і Постанова, які регламентують оренду комунального й державного майна. З питаннями щодо калькуляції Оксана Мальченко порадила звернутися до двох типових схем.
Перший принцип. Є балансова вартість об’єкту — за скільки його купили — і є нормативний термін його використання. Можна банально розділити вартість об’єкта на кількість днів чи годин його використання. Людина фактично відшкодовує вартість зношення цього об'єкта. Але заробітку в цьому немає: об'єкт зношується, і виникає потреба купувати новий.
Другий принцип. Зробити моніторинг аналогічних послуг на регіональному рівні — надіслати запити в організації, які надають такі послуги на комерційній основі. З цими розрахунками слід звернутися в фінансові управління на місцях — від них залежатиме рішення.