Сьогодні Україна відзначає День гідності та свободи. Рівно сім років тому, 21 листопада 2013 року, громадяни вийшли до стели Незалежності на знак протесту проти непідписання тодішнім президентом Януковичем Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Гасла, які вигукували активісти, дали мітингу назву – Євромайдан. Згодом, через побиття студентів силовиками у ніч на 30 листопада, Євромайдан переріс в Революцію Гідності. 

Фото: Фундація «Відкритий діалог»

За сім років з початку цих подій, українці пережили анексію Криму, окупацію частини Донецької та Луганської областей, зміну урядів, парламенту та президентів, намагання впровадити ключові реформи, які наблизили б державу до Європи.

Євромайдан дав нове дихання громадянському суспільству України. Активісти почали об’єднуватися в громадські організації та ініціативи, які з часом стали потужним голосом суспільства. 

«Євромайдан SOS» — одна з таких ініціатив, що утворилася на Євромайдані. Це самоорганізована група правозахисників, громадських активістів, адвокатів, журналістів та інших небайдужих людей різних професій, яка була створена у відповідь на незаконні дії влади щодо розгону мирної акції у ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності. Метою діяльності ініціативи було оперативне надання правової допомоги потерпілим учасникам Євромайдану у Києві та інших містах країни, а також збір та аналіз інформації для захисту учасників протесту і надання проміжних оцінок розвитку ситуації.

У 2014 році «Євромайдан SOS» заснував «Волонтерську премію», якою нагороджуються найактивніші волонтери.

У той же час виникла інша відома громадська ініціатива «Автомайдан», яка складалася з групи самостійних колон автомобілістів. Найбільш резонансними акціями автомайданівців були блокування автомобільного руху, автопробіг до резиденції колишнього президента України Віктора Януковича «Межигір'я», спостереження за діями «тітушок», евакуація поранених активістів Євромайдану з місць протистоянь.

У сьому річницю початку Революції Гідності «Детектор медіа» спілкується з лідерами двох потужних громадських ініціатив, які утворилися на Майдані, про зміни, які з ними відбулися за цей час, про досягнення поставлених цілей і нові виклики, які стоять перед громадянським суспільством.

Наші співрозмовники – голова правління Центру громадянських свобод, координаторка громадської ініціативи «Євромайдан SOS» Олександра Матвійчук та лідер одеського осередку громадської організації «Автомайдан» Віталій Устименко.

Олександра Матвійчук

Що стало поштовхом для створення вашої громадської ініціативи на початку Євромайдану?  

Олександра Матвійчук: «Євромайдан SOS» був створений у відповідь на брутальний розгін мирної демонстрації 30 листопада 2013 року. Тоді ми ставили собі за мету допомогти побитим на Майдані студентам, і відверто кажучи, не могли собі навіть уявити, що вже скоро працюватимемо 24 години на добу кілька місяців поспіль, і через наші руки будуть проходити сотні і сотні побитих, арештованих, підданих катуванням, обвинувачених у сфабрикованих кримінальних справах, а потім і загиблих.

Віталій Устименко: Поштовхом для створення «Автомайдану», багато в чому, надала тодішньої міліції. Нам було очевидно, що протест на авто був потужнішим, тому що автівки не так легко посунути з місця, як це можна зробити з людиною. Під час Євромайдану наша ініціатива являла собою велику стихію з безліччю учасників на авто, яка могла приїхати в гості до будь-якого чиновника, зокрема й до колишнього президента Віктора Януковича.

Віталій Устименко

Яку діяльність виконувала ваша організація під час Майдану? 

Олександра Матвійчук: Під час Майдану ми об’єднали кілька тисяч людей, які надавали правову та іншу допомогу переслідуваним учасникам протесту по всій країні. Тоді ми працювали проти цілої державної машини, яка хотіла знищити мирний протест, в тому числі і фізично. Наші адвокати були в райвідділках, судах, шпиталях, усюди, де така допомога була потрібна. Розуміння того, що ти не один-на-один у протистоянні із режимом, а тебе будуть віддано захищати, давало людям сили подолати страх.

Віталій Устименко: Окрім акцій протесту та автопробігів «Автомайдан» також брав участь в транспортуванні учасників протесту до лікарень. Також ми підвозили протестуючих додому і на Майдан.

Як змінилася ініціатива за 7 років свого існування? 

Олександра Матвійчук: Після Євромайдану ми були першими, хто відправив мобільні групи у Крим та на Донбас, щоб документувати факти російської агресії та воєнні злочини. В особливому фокусі уваги опинилися незаконно ув’язнені люди та жорстоке поводження із ними. Мова про політв’язнів у Криму, а також про військовополонених та цивільних заручників на Донбасі. Тому не дивно, що «Євромайдан SOS» започаткував кампанію LetMyPeopleGо для їх звільнення. Важливо, що наші волонтери та колеги мультиплікували досвід самоорганізації «Євромайдан SOS», і дали поштовх для створення нових прекрасних структур – «Крим СОС», «Восток СОС» та інших. 

Потрібно розуміти, що наш марафон – це біг на довгу дистанцію. Проміжних цілей ініціатива досягла, у 2013 році. Тоді ми збиралися, щоб захистити учасників протесту – авторитарний режим пав, і протест зрештою переміг. Але це значить тільки одне – ми просто вибороли для себе нові завдання. Адже тепер маємо побудувати країну, в якій суди незалежні, влада підзвітна, а поліція не б’є мирних демонстрантів. «Євромайдан SOS» – це правильна історія, і я горда бути до неї причетною. А зараз ми маємо працювати над тим, щоб жити в країні, де «Євромайдан SOS» буде просто непотрібен.

Віталій Устименко: З часу створення, організація кардинальним чином змінилась: зі стихійної революційної ініціативи, «Автомайдан» перетворився в системну інституційну громадську організацію з осередками у різних регіонах України і чітким фокусом на питання боротьби з корупцією, очищення судів, реформами правоохоронних органів.

Фото: Главред

Які виклики зараз існують перед громадянським суспільством, зокрема перед вашими ініціативами, які утворилися на Майдані?

Олександра Матвійчук: Перед нами усіма зараз два важливих завдання – провести демократичну трансформацію країни та вистояти у війні з Росією. Для цього потрібна енергія, щоб зробити стрибок та вирватися із зони транзиту, в якій країна перебуває кілька десятиліть. Революція Гідності окреслила вектор розвитку та заклала важливі цивілізаційні сенси, але по цій дорозі потрібно рухатися. А для цього ми маємо вийти за межі нашої затишної «бульбашки», налагодити пряму комунікацію з суспільством та залучати все більше і більше людей. Думаю, це основний виклик наразі для громадських організацій.

Віталій Устименко: Як на мене, найбільшою проблемою та загрозою нині є нереформовані правоохоронні органи та суди. Це і є найбільшим ризиком і викликом, які стоять перед громадянським суспільством. Як і сім років тому, це така ж сама загроза, що гальмує процес впровадження демократичних перетворень в Україні. Мені прикро, що досі, попри зусилля громадського сектору, правоохоронні та судові органи в Україні, фактично, нереформовані.

Фото надані співрозмовниками