1. Для журналістів.

Останні роки позначилися появою ліній розколу між журналістами, які демонструють громадянську позицію в умовах війни, і тими, хто наполягає на повному дотриманні журналістських стандартів. Інша лінія розколу — між тими, хто критикує владу та викриває корупцію, і тими, хто вважає, що треба підтримувати навіть найменший поступ у реформах, не розхитуючи ситуацію в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз.

Ці відмінності, які ще рік тому здавалися дуже суттєвими, почали відходити на другий план, адже з'явилася нова загроза — проксі-медіа, які маніпулюють, дезінформують, поширюють фейки і здійснюють агресію проти самої журналістської професії.

Червоною лінією для журналістського середовища знову починає ставати етика професії та дотримання базових стандартів журналістики: не підміняти факт емоцією, не підлаштовувати реальність під свої внутрішні переконання, інформувати про основні наявні точки зору із аргументами, відокремлювати факти від думок та ін.

2. Для медіавласників та медіаменеджерів.

Медіа перетворилися за засоби масової фрустрації. Це підтверджують останні дослідження медіаспоживання, проведені «Детектором медіа». Наприклад, на підконтрольній Україні частині Донбасу: серед джерел фрустрації в медіаконтенті громадяни найчастіше згадують засилля негативу та політики в її різних проявах. Натомість, найбільш чітко артикульованим є запит на позитивний, затишний та мотиваційний контент, контент для дітей та підлітків. Серед тем, які цікавлять громадян, — роз'яснення соціальних та економічних змін у країні, приклади успішних змін на рівні громад, оперативна і практична інформація про події в їхніх містах.

Червона лінія для медіаменеджерів та медіавласників — використання ЗМІ у політичній боротьбі та поширення негативу. Із цим поки найгірше, адже всі ключові телеканали в країні знаходяться у руках олігархів, саме з метою використання їх у політичній боротьбі. За цією боротьбою ми можемо розгубити останню віру громадян у нашу державу.

3. Для громадських активістів.

За останні роки громадянське суспільство домоглося створення і запуску низки нових інституцій, які демонструють нову якість роботи — серед яких НАБУ і Суспільне мовлення. Крім того, з'явилися нові можливості впливу громадянського суспільства на кадрові призначення на держслужбі (Комісія з питань вищого корпусу держслужби), судовій системі (Громадська рада доброчесності) та ін.

Нам треба визнати, що у довготривалій перспективі сталість доброчесності та якості їхньої роботи поки нічим не гарантована, це більшою мірою випадковість, яка сталася завдяки неймовірному збігу обставин внаслідок революції, активізації громадського сектора та тиску міжнародних інституцій.

Червона лінія для громадського сектора — це кінець першого циклу роботи нових інституцій, коли формуватиметься нове їх керівництво. Відступивши від контролю за доброчесністю кандидатів на посади в цих органах, відволікшись чи опустивши руки, ми підштовхнемо ці інституції до перетворення на незалежних і недоброчесних монстрів. Тому, треба запастися терпінням, і продовжувати будувати демократію, не сподіваючись на те, що вона вже збудована.

P.S. Дякую Євгену Глібовицькому та Західноукраїнському ресурсному за запрошення на ІІІ Форум десятиліття, сповнений важливих дискусій про роль і майбутнє громадянського суспільства та країни загалом.

Фото надані організаторами ІІІ Форуму десятиліття